Інформація для батьків

   

                               Повідомлення

                        Шановні батьки 3-В класу

        Адміністрація навчального закладу інформує Вас про те, що у Вашої дитини з 29 травня по 31 серпня 2017 року триватимуть літні канікули.

Класний керівник Ткачук Ніна Федорівна провів з Вашою дитиною цикл профілактичних бесід на такі теми:

•Правила поведінки під час літніх канікул;

•Правила безпеки дорожнього руху, правила поведінки на автодорогах, залізниці, у транспортних засобах;

•Правила пожежної безпеки під час канікул;

•Безпечна поведінка у громадських місцях;

•Вимоги безпеки у побуті( робота на присадибній ділянці, використання газу,          електробезпека тощо);

•Правила поведінки під час екскурсій, (прогулянок) до лісу, водойм;

• «Обережно! Невідомі предмети можуть становити небезпеку»;

•Правила поведінки на водних об’єктах;

• « Обережно! Петарди – загроза життю»;

•Правила безпеки у разі виникнення екстремальних ситуацій, стихійних лих тощо;

•Профілактика інфекційних захворювань;

•Профілактика шкідливих звичок(тютюнопаління, алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, лудо манія);

•Профілактика правопорушень, бродяжництва, жебрацтва;

•Правила надання першої допомоги у разі настання нещасного випадку;

•Безпечне користування мережею Інтернет ( друзі, групи, новини, ігри).

         Просимо раціонально організовувати відпочинок Вашої дитини під час канікул. Контролюйте дозвілля Вашої дитини за межами дому, зокрема у вечірній час.

Директор школи ______________                         _____________________________

Класний керівник ______________                    _________________________________

З повідомленням ознайомлені:  ______________             _________________________

Коли дитина думає, що її ніхто не любить

Що робити, якщо дитина приходить зі школи й каже: «Мене ніхто не любить»? Це часто трапляється із семирічними дітьми, які в цьому віці дуже самокритичні, хоча подібні слова можна почути від дітей будь-якого віку.

Дуже ймовірно, що в такому випадку вам відразу захочеться заперечити: «Звісно, усі тебе люблять! Подивись на своїх шкільних друзів – вони ж люблять тебе». На жаль, дитина при цьому буде наполягати на тому, що в неї немає друзів.

Можливо, ваша перша реакція буде розчарування: «Якби ти не любив так командувати...». Адже ви багато разів попереджали дитину про те, що через її недружню поведінку з нею ніхто не захоче дружити. Чому ж вона вас не послухала? На жаль, моралі тут не допоможуть, а критика викличе в дитини тільки сльози та гнів.

Можливо, ви просто відчуєте безпорадність. Бачити, як ваша дитина відчуває себе самотньою, дійсно боляче, проте ви не зможете самі знайти для неї друзів.

На щастя, існують способи допомогти дитині.

Проявіть співчуття й розуміння

Дорослі схильні відразу ж шукати спосіб вирішити проблему, але іноді вистачить просто вислухати дитину й визнати її почуття. Просто скажіть: «Схоже, у тебе був важкий день» або «Здається, ти чимось засмучений».

Якщо дитина готова розповісти, що сталося, скажіть: «Ти засмутився, коли він це сказав» або «Як шкода!» – тим самим ви покажете, що розумієте її.

Ви також можете спитати: «Хочеш, я тебе обійму?». Коли дитина відчуває себе знехтуваною однокласниками, додаткова порція любові мами чи тата буде дуже доречною.

Намагайтесь не реагувати занадто бурхливо

Дивитись, як страждає ваша дитина, важко. Але пам'ятайте, що дитячі емоції змінюються дуже швидко. Дитина, яку ваш син сьогодні ненавидить, уже завтра може стати йому кращим другом. Сьогодні ваша дитина сперечається з вами до сліз, а завтра охоче погоджується.

Діти, за визначенням, живуть сьогоднішнім днем. У них ще занадто мало життєвого досвіду, щоби бачити події в широкому контексті. Звісно, ви не хочете, щоб ваша дитина страждала, але подія, яка зараз їй здається чи не кінцем світу, швидше за все, такою не є.

Якщо вашу дитину образив однокласник, вам, імовірно, захочеться відновити справедливість: порозмовляти з його батьками або з ним самим. Не робіть це. Природно, ви хочете захистити свою дитину, але чи хочете ви втягувати в конфлікт ще й батьків? Якщо дитині нічого не загрожує і якщо мова не йде про залякування дитини у школі (тобто про булінг), краще дати дітям можливість самим вирішити конфлікт.

Якщо ви стурбовані проблемами дитини настільки, що це стає помітно, прояв вашого емоційного стану може погіршити ситуацію. Помітивши вашу стурбованість, дитина може вирішити, що проблема серйозніше, ніж вона думала. Побачивши вашу емоційну реакцію, дитина з небажанням буде ділитися своїми проблемами в майбутньому. Або навпаки, стане скаржитися із приводу найменших розбіжностей з будь-ким.

Якщо подібні проблеми повторюються неодноразово, вам буде потрібно більше інформації, щоб розібратись у ситуації. Цілком імовірно, що дитина розповіла не про все. Дітям важко оцінити свою роль у конфлікті. Наприклад, дитина може поскаржитися, що однокласник перекинув її стілець, але не сказати про те, що перед цим той же однокласник кілька разів ввічливо попросив її посунутися.

Часто корисною може виявитись розмова з учителем. Учитель бачить вашу дитину «в дії» та може розповісти про її взаємодію з однокласниками, як до неї ставляться інші діти, яка поведінка є нормальною в цьому віці.

Ви також можете подивитись, як ваша дитина взаємодіє з однолітками. Поспостерігайте за нею на ігровому майданчику або під час заходів у школі – ви побачите все своїми очима.

Станьте наставником для своєї дитини

Як тільки ви зрозуміли, що відбувається, вам треба навчити дитину жити з однолітками. Краще зробити це до того, як виникне конфлікт.

Наприклад, за допомогою рольових ігор ви можете навчити дитину дружньо вітати або ввічливо просити пробачення, залагоджувати неприємні ситуації або розпізнавати той момент, коли інша дитина починає дратуватись.

Ви можете навчити дитину самій пропонувати дружбу одноліткам, які здаються їй доброзичливими. Не всі діти відразу ж захочуть з нею дружити, така вже людська природа. Також не варто нав'язуватись у друзі тим, хто в цьому не зацікавлений, – це призводить тільки до страждань. Іноді діти за будь-яку ціну хочуть подружитися з найавторитетнішою дитиною у класі й не помічають тих дітей, з ким у них більше спільного. А іноді стара дружба проходить, і дитині треба знайти нових друзів.

Створіть умови для зміцнення дружби

Хоч ви й не можете самі знайти друзів для вашої дитини, але можете створити для цього всі умови. Діти знаходять друзів під час спільних занять. Позашкільні заняття допоможуть дитині знайти собі друзів зі схожими інтересами. Домовтеся з іншими батьками про відвідування спортивного майданчика в певний час – це допоможе дитині зміцнити випадкову дружбу. Запросіть іншу сім'ю в ігровий центр – це відчинить вашій дитині двері для нової дружби.

Якщо необхідно, зверніться до фахівця

Іноді проблеми зі спілкуванням вимагають професійної допомоги. Якщо вашого сина чи доньку в школі дражнять або залякують, слід звернутись до вчителя або директора школи, щоб забезпечити безпеку дитини. Якщо такі проблеми тривають протягом тижнів або місяців, варто звернутись до психолога, який у безпечній обстановці допоможе дитині навчитися знаходити спільну мову з однолітками.

Технологія “Перевернутий клас” (англ. flipped classroom) – принцип навчання, за яким основне засвоєння нового матеріалу учнями відбувається вдома, а час аудиторної роботи виділяється на виконання завдань, вправ, проведення лабораторних і практичних досліджень, індивідуальні консультації вчителя тощо. Усе тут навпаки: вдома – вивчення теоретичного матеріалу, в класі – детальний розгляд того, що вивчили вдома (вправи, практичні роботи тощо).
Повідомлення

                  

До уваги батьків та учнів! З 27 березня по 03 квітня канікули!

 Про що говорять малюнки Вашої дитини


                                Інформація для батьків  
  
Відеоуроки дитячого психолога

Сайт для батьків і психологів

Поради батькам учнів 1 - 4 класів

Як навчити дитину любити читати

Безкоштовна електронна бібліотека для дітей і батьків 

Як навчити дитину читати швидко

Чітке встановлення часу для занять

Систематичне й щоденне читання має величезний вплив на правильний розвиток мовлення дитини. Воно не тільки збагачує словниковий запас, а й учить грамотно формулювати речення, розвиває творче мислення й спонукає до самостійних висловлювань. 

                         ОГОЛОШЕННЯ   
                        Шановні батьки!    
Буде проводитись математичний              конкурс"Кенгуру".

БАЖАЮЧИМ ПРИЙМАТИ УЧАСТЬ У МАТЕМАТИЧНОМУ КОНКУРСІ "КЕНГУРУ" ЗДАТИ 16 ГРИВЕНЬ ДО 10.11.2016 РОКУ

Оголошення

ЯКЩО ДИТИНА ЗАЛИШАЄТЬСЯ ВДОМА З БУДЬ-ЯКОЇ ПРИЧИНИ,  НЕОБХІДНО  ЗАТЕЛЕФОНУВАТИ    ДО    08-00    ТОГО Ж ДНЯ І  ПОПЕРЕДИТИ!!! 

Дитина - дзеркало родини:

як у краплі води відбивається сонце,

так у дітях відбивається моральна чистота матері і батька.

Родина — це природний осередок найглибших людських почуттів, де дитина засвоює основи моралі серцем і душею, коли розвиваються почуття доброти, чуйності, совісті, правдивості, любові до всього живого. Батьки — головні природні вихователі дитини. Основний чинник у формуванні особистості — це виховний клімат сім'ї. Рідна домівка —не тільки місце притулку, дах над головою, а й родинне вогнище, місце захисту від життєвих негараздів.

П'ять дієвих способів захопити дітей читанням

Читання може бути для дітей справжньою розвагою, але коли воно подається як обов'язкове навантаження, то може стати нудним або навіть ненависним заняттям. Пропонуємо батькам п'ять способів прищепити дітям любов до читання.

1. Зробіть так, щоб діти могли читати все, що їм цікаво. Звісно, можливо, вам хочеться, щоб вони читали Шекспіра чи щось повчально-розвивальне, але погодьтеся, будь-яке читання краще, ніж повна його відсутність. Читайте разом інструкцію до мобільного телефону, енциклопедію про динозаврів або просто дитячий журнал з картинками! У будь-якому випадку, це набагато краще, ніж годинами просиджувати перед телевізором. Нехай діти читають книги, які їм цікаві, і вони природним чином будуть розширювати свій світогляд, що стосується жанрів і тем, попутно розвиваючи читацькі навички та ерудицію.

2. Нехай книги будуть у будинку всюди. Не тримайте книги винятково на книжкових полицях у шафі. Покладіть кілька книг на журнальний столик – зверху на пульт дистанційного керування телевізором. Нехай на поличці вашого кухонного куточка, за яким ви проводите сімейні трапези, стоїть 4–5 книг різної тематики. На столику біля дитячого ліжка теж не повинно бути порожньо. Поставте туди кілька цікавих книг для вечірнього читання, а також установіть якісну настільну лампу, при світлі якої дитина зможе читати після того, як ви вимкнете світло. Протягом дня, коли ви знаходитесь у полі зору дітей, ви могли б із захопленням перегорнути кілька дійсно цікавих книг, діставши їх із ваших книжкових полиць. Так ви підвищите шанс того, що дитина вибере собі якусь книгу й почне її з цікавістю читати.

3. Перетворіть читання на гру. Попросіть дитину прочитати книгу, а потім відповісти на запитання про прочитане. Якщо у вас кілька дітей приблизно одного віку, ви можете перетворити це заняття на веселий і цікавий конкурс. За кожну правильну відповідь (на не найпростіше запитання) вони повинні щось отримати, наприклад, звільнення від вечірнього миття посуду, улюблене частування або прогулянку в парку. Звісно ж, ви теж повинні прочитати ці книги.

4. Читайте разом з дітьми, навіть перш, ніж вони самі навчаться читати. Діти набагато охочіше читають, якщо ви читаєте разом з ними. Це підсилює позитивні відчуття від читання та є чудовим способом провести час разом. Щоб допомогти дітям мислити критично, ставте їм запитання у процесі читання. Нехай вони по черзі з вами беруть книгу в руки та прочитують свою сторінку вголос (якщо вони вже вміють читати). Можете запропонувати їм читати всі ті місця, де висловлюється певний герой, або читати за ролями. Якщо вони ще не вміють читати, просто покажіть картинку й запропонуйте розповісти про те, що відбувається з героями. Скоро вам буде важко відірвати дітей від цього заняття.

5. Складайте й записуйте історії разом з дітьми. Нехай дитина вибере тему, а потім по черзі пишіть з нею по кілька речень, доки не вийде невелике оповідання. Коли закінчите, попросіть дитину прочитати написану історію вголос. Якщо у вас кілька дітей, перетворіть таке заняття на гру або конкурс на найкращий сюжет, а потім нехай кожний прочитає вголос написану власноруч частину історії. Якщо діти писати ще не вміють, перший час їхні «авторські лінії» можете записувати ви. Такий підхід допоможе поповнити словниковий запас і зробить читання більш цікавим, тому що діти будуть брати участь у створенні того, що читають.

Кращий спосіб виховати любов до читання – прищепити її дітям у ранньому віці. Спробуйте застосувати хоча б кілька з цих порад, щоб зацікавити дитину читанням, і ви здивуєтесь, наскільки вся ваша сім'я стане більше читати.

Важливі якості для успішного навчання

Що допомагає дитині добре вчитися? Часто вважається, що це високий IQ, приголомшлива школа, добре сплановані уроки, кваліфіковані вчителі, творчо складена навчальна програма, високі очікування тощо.

Хоча всі ці фактори дійсно допомагають, реальний секрет успішного навчання криється в самих дітях. Діти з настроєм на хороше навчання будуть успішними навіть у посередній школі, у той час як ті, хто приходить з мисленням, що ускладнює навчання, не зможуть отримати користь, навіть маючи найкращі освітні можливості.

Численні дослідження, проведені в різних країнах світу, демонструють, що результати оцінювання якості навчання підвищуються на 10 % тоді, коли діти заохочуються до розвитку позитивного ставлення до себе й навчання. З огляду на висновки цих досліджень, у школах по всьому світу починають пропонувати та впроваджувати програми, які допомагають учням розвивати ключові якості свого характеру.

Але часто батьки не знають про цей феномен і не розуміють, що є речі, які можуть набагато більше вплинути на хорошу освіту дітей, ніж просте забезпечення місця в найкращій школі району або навіть міста. Школа й учителі можуть перетворити дітей на вундеркіндів, якщо їхні батьки закладуть удома основи, які будуть стимулювати учнів справлятися із труднощами у класі.

Є багато доказів того, що риси характеру, такі як наполегливість, оптимізм і мужність, а також гнучкість мислення, активно сприяють покращенню академічної успішності. Є шість ключових якостей, які батьки можуть виховати в дітей, щоб допомогти їм устигати в школі найкращим чином.

1. Життєлюбність

Визначення «здатність любити й цінувати життя» може звучати непереконливо в жорсткому світі екзаменаційних оцінок, але любов і безпеку живлять безліч якостей, яких потребують успішні учні. Ця якість передбачає здатність бути відкритим і сприйнятливим, готовність до взаємозалежності та взаємодії.

У той же час розвиток вдячного ставлення до життя означає можливість радіти навчанню, спілкуванню із природою, цікавій історії, досягненням і товариству своїх однокласників. Усе це, у свою чергу, живить упевненість, азарт і допитливість у процесі навчання.

2. Гнучкість мислення

Протягом багатьох років гнучкість мислення вважалася суттєвою запорукою успішного навчання. Ця риса допомагає дітям мислити більш вільно й реалістично, бути більш креативними й уникати депресій і тривог.

Діти, які мають гнучкість мислення, роблять спробу за спробою. Вони розуміють, що навчання передбачає безліч невдач, і можуть їх подолати. Діти із гнучким мисленням розмовляють із собою зовсім не так, як діти, позбавлені цієї якості, – вони не перетворюють помилки на катастрофи («Я не здав математику – це катастрофа. Я ніколи не впораюся з математикою»). Замість цього вони дивляться на проблему ширше й позитивніше («Це був жахливий тест, я його провалив, а все тому, що я недостатньо працював. Наступного разу буду більше перевіряти себе й упораюся краще»).

3. Самодисципліна

Є багато досліджень, які доводять, що здатність дітей контролювати свої імпульси призводить до покращення здоров'я, добробуту та внутрішньої гармонії в подальшому житті. У школі самодисципліна займає центральне місце.

Успішні учні повинні слухати, вбирати нову інформацію й думати, міркувати. Вони повинні продовжувати йти важким шляхом, братися за важкі завдання, добре керувати часом (знати основи тайм-менеджменту), зберігати зосередженість та увагу. Діти, які, відповідаючи на уроці, викрикують перше, що спало їм на думку, ніколи не будуть успішними в навчанні. Звісно, безрадісна дитина, яка надмірно контролює себе, також ніколи не стане успішною. Уся справа в розумній мірі. Усім дітям необхідно розвивати дієвий «внутрішній центр контролю».

4. Чесність

Чесність має велике значення для успішного навчання, оскільки її протилежності – обман і самообман перешкоджають прогресу. Успішні учні не кажуть: «Я блискуче оволодів природничими науками», вони аналізують свої знання: «У мене порядок з фотосинтезом, але не впевнений, що вже засвоїв структуру атома, треба ще попрацювати». І з цим не можна зволікати, чесність потрібно відновити якомога швидше.

Школяр, який з інтересом питає, що означає слово в оповіданні, а не робить вигляд, що добре знає його, уже знаходиться на шляху до успіху в навчанні. Чесність дозволяє дітям будувати добрі стосунки з учителями та наставниками. Вона породжує впевненість, привертає добру волю й дає дітям безпомилковий компас у навчанні.

5. Сміливість

Вивчення будь-чого: фортепіано, фізики, тенісу – це зустріч з невідомим і з новими викликами. Успішні учні так само бояться цього, як і інші, але можуть подолати свій страх і зосередитись. Вони не впадають у відчай, тобто, зазнавши невдачі, знову повторюють спробу. Вони вміло йдуть по шкільному житті.

Діти потребують моральної сміливості, щоб відмовитись від чинників, які відволікають, і бути готовими уславитися «ботаніками», якщо вони хочуть учитися. Сміливість і мужність також допомагають їм стояти на своєму під час виникнення на їхньому шляху спокус підліткового віку.

6. Доброта

Успішні учні добрі до себе. Вони розуміють, що навчання іноді буває дуже складним і не завжди в ньому все ясно та зрозуміло, але дотримуються «правильних» думок, щоб заохотити себе йти далі.

Гарний настрій також привертає до учнів інших людей і підкріплює навчання через їхню допомогу й підтримку, а також дозволяє їм продуктивно працювати в команді та групі. Доброзичливість також живить слухання й емпатію, які, у свою чергу, сприяють глибшому, складнішому навчанню.

Усі ці якості характеру й особистості в цілому чудово підходять як для навчання, так і для життя. Дослідження показують, що вони допомагають людям набути більше впевненості, у тому числі і при зустрічі із труднощами, заробляти більше грошей, мати роботу, яка приносить задоволення, будувати більш міцні стосунки та тримати депресію й занепокоєння на віддаленій відстані від себе.

Але, на жаль, цифри також показують, що все більша кількість дітей росте з меншою здатністю контролювати свій настрій, направляти свої дії або демонструвати співпереживання й самовладання, у той час як велика кількість проблем психічного здоров'я, зокрема розлад харчової поведінки й самоушкодження, не зменшується, а лише зростає.

Наші діти мають гостру потребу в нас, щоб ми допомогли їм розвинути більш сильні, більш гнучкі внутрішні стрижні. Усі ті якості, які сприяють формуванню сильного внутрішнього ядра, можуть активно заохочуватись батьками (разом батьки та школи працюють більш ефективно). Так само як м'язи стають сильніше завдяки регулярним фізичним вправам, так і риси характеру посилюються від вдумливого заохочення й підкріплення.
Як навчити дитину прибирати в кімнаті за 10 хвилин

Сьогодні кімнату вашої дитини можна було би сміливо використовувати в якості декорацій до ефектної кримінальної драми? Просто незбагненно, як із прекрасного, з любов'ю спроектованого приміщення її кімната перетворилась на те, що тепер нагадує скоріше непривабливу нічліжку, в якій щойно сталось нечуване пограбування.

За законом підлості, саме сьогодні до вас у гості прийшла подруга, з якою у вас, можливо, зав'язався наступний діалог.

• Ваша подруга: «О, як цікаво! Двері в кімнату Дмитрика прикрашено поліцейською обмежувальною стрічкою. Це так незвично, стильно й сучасно... Можна, я подивлюсь, як кімната твоєї дитини виглядає зсередини?».
• Ви: «Там немає нічого особливого. Краще підемо, я покажу тобі кухню...».
• Ваша подруга: «Не прибідняйся. Адже ваша вітальня – просто зразок дизайну. Крім того, Дмитрик виклав у соцмережі фотографію нових штор у своїй кімнаті і...» (тягне вас до дверей).
• Ви: «Тільки спробуй відчинити ці двері, я за себе не відповідаю!».

​До цього часу ви, можливо, вважали, що ваш найбільший провал у вихованні дитини – це її нездатність підтримувати чистоту у своїй кімнаті. Дуже ймовірно, що це не так. Можливо, найбільший провал – це сімейна фотографія 2010 року, на якій ви, м'яко кажучи, не дуже добре вийшли з новою зачіскою. Як би там не було, брудна дитяча й ваша перша спроба коротко підстригтись у списку ваших провалів знаходяться аж ніяк не на першому місці.

До цього моменту ви вже, звісно, розглянули безліч варіантів, як упоратись із жахом, який являє собою кімната дитини. Мабуть, включаючи прийом на роботу покоївки,.. підпал будинку, виклик МНС... – так, хоча всі ці варіанти потенційно можливі, але зовсім непрактичні. Ви вже, напевно, утратили всяку надію на життя в чистоті, страждаючи від «раптових нападів добровільного захаращення», які виникають у вас в якості особистої стратегії виживання щоразу, коли ви відкриваєте двері в кімнату вашої улюбленої дитини.

Та якби вам сказали, що існує спосіб навчити її прибирати кімнату самостійно, швидко, ретельно й ефективно? Що, якби вам сказали, що це можна зробити всього за десять хвилин?!

Насправді, цей процес дуже простий. Він розбитий на п'ять етапів, на кожному з яких дитина повинна зробити легкий вибір з кількох варіантів. Цей метод навчає хороших, надійних способів прибирання та вміння підтримувати порядок у кімнаті. Але для того щоб досягти успіху в застосуванні цього методу, ви повинні бути готові знехтувати деякими дрібними деталями прибирання, про які зазвичай турбуються дорослі. Просто не будьте занадто прискіпливі до дитини. Лекції дитині на тему «Мамина ідеальна техніка розкладання нижньої білизни на полицях» не тільки гальмує закінчення прибирання, а й негативно впливає на розвиток особистості дитини, роблячи її надмірно вимогливою, критичною й метушливою через усілякі дрібниці, що погано відіб'ється на її майбутній кар'єрі.

Невелике попередження: у процесі прибирання ви, швидше за все, виявите речі, наявність яких (або їх місце розташування) зазвичай викликає у вас роздратування. Тому, перед тим як взятись до справи, приготуйтесь зберігати спокій і відпрацюйте перед дзеркалом у ванній кімнаті таку фразу: «Тобі, напевно, вдалося прихистити більше бродячих кішок, ніж кому б то не було в усій твоїй школі. О любий, це так (із тремтінням)... зворушливо».

Тепер ви готові розпочати.

Крок 1. Приберіть усе з ліжка й заправте його (1–2 хвилини)

Незалежно від того, наскільки жахливо виглядають ліжко й підлога, спочатку необхідно скинути все з ліжка на підлогу. Так, дійсно, саме так, власне, і створювався безлад. Але так виглядає й важливий етап прибирання кімнати. З охайним ліжком прибирання просувається легше. Заправлене ліжко здатне змінити вигляд будь-якої кімнати, і простір починає виглядати чистіше, що обов'язково надихне вашу дитину на подальші успіхи.

Якщо ви один з тих батьків, які вимагають ідеально заправляти ліжко, як, наприклад, у лікарнях або готельних номерах, прийшов час порозмовляти. Женевська конвенція суворо забороняє примушувати ідеально заправляти ліжко дітей, чоловіків, борців за свободу особистості й т. п. Просто візьміть і заправте його.

Крок 2. Складіть на ліжко весь одяг, який знаходиться не на своєму місці (2 хвилини)

Використовуючи принцип «переповнених рук», зберіть весь одяг, рушники, шматочки тканини й т. п. Покладіть всю цю купу на ліжко. «Так, але ж тільки що було сказано, що треба очистити ліжко! Тепер я повинна покидати на нього чистий і брудний одяг упереміш?» – спитаєте ви недовірливо.

Коротше кажучи, так. Дітям (і чоловікам) чим простіше, тим краще; вибір повинен бути простим: це або те. Зараз підлога закидана одягом, іграшками, потрібними й непотрібними речами. По суті, тут є й одяг, і не одяг. Ваша дитина робить простий вибір між двома зрозумілими опціями та діє відповідно. Вона ходить по кімнаті та збирає одну категорію речей – одяг. На цьому етапі не відокремлюйте одяг для прання, це лише ускладнить завдання, просто збирайте його.

Коли ви показуєте дитині цю процедуру, рухайтеся швидко. Ваша мета – впоратись із цією частиною завдання менш ніж за дві хвилини. Зосередившись, швидко піднімайте весь одяг двома руками й кидайте його на ліжко.

Крок 3. Зберіть усі речі, які повинні залишатись у кімнаті (яким тут місце) (2 хвилини)

Примітка: це той випадок, коли ваша любов до кошиків піде на велику користь вашій сім'ї. Візьміть кілька кошиків (коробок, відер, контейнерів, чого завгодно), які допоможуть вам розсортувати речі. Зібравши весь одяг з підлоги, ви отримуєте два нові варіанти: речі, які залишаються в кімнаті, й речі, які в кімнаті не залишаються. Знову ж таки, за допомогою принципу «переповнених рук» (або кошиків) переміщайтесь по кімнаті, піднімаючи все, що можете. У міру наповнення кошиків сортуйте речі за їх приналежністю даному місцю (кімнаті). Предмети, яким не місце в дитячій кімнаті (чашки, тарілки, здичавілі коти, зварювальне обладнання, корми для тварин), кладіть у кошик за дверима. З ними ви розберетесь пізніше. Розставляючи ці речі по місцях зараз, ви не закінчите прибирання кімнати навіть в осяжному майбутньому.

Вирішення трудомісткого завдання на знаходження відповідного місця для кожного предмета, що не належить дитячій кімнаті, може потребувати найбільшої кількості зусиль. Якщо ви скоротите задачу й зосередитесь на правильному розміщенні лише предметів, що належать дитячій кімнаті, то зможете закінчити роботу у визначений строк. Предмети за дверима можуть почекати.

Повторюйте цей крок, доки на підлозі не залишиться лише сміття.

Крок 4. Позбавтесь від сміття (2 хвилини)

Ось коли дійсно цінним є вміння правильно розташувати відро для сміття. Поставте відро в середині кімнати та швидко поскладайте туди все сміття. Напевно, вам доведеться ще й пропилососити (і випустити сімейство білок в їх природне місце існування), але збір сміття з підлоги вже сам по собі створює чарівну обстановку.

Тепер ця кімната офіційно на 99 % чиста.

Крок 5. Розділіть одяг (2 хвилини)

Це ще один вибір «або/або». У купі на ліжку є одяг чистий та брудний. Розділіть цю купу на дві, перевіривши кожний предмет, щоби переконатись, що на ньому немає ляпок, плям чи інших забруднень. У деяких випадках необхідно провести тест на нюх, але діти можуть обійтись і швидким візуальним оглядом.

Чоловіки проте, як і раніше, користуються менш точним методом визначення свіжості одягу по запаху, який вони вивчили замолоду. Важливо також відзначити, що школярі в середніх класах зазвичай погано відчувають запахи. Пубертатний період виводить їх нюх з ладу.

Якщо одяг чистий, його потім треба буде прибрати в шафу. Якщо брудний, то відправляється в купу із брудною білизною, яку згодом можна буде випрати або спалити.

Майте на увазі, що навчання дітей і чоловіків вимагає часу. При першій спробі важливе почуття «успіху», а не фактична досконалість. Важливо почати навчання дітей навичок, які допоможуть їм не травмувати в майбутньому їх власних дітей. Загляньте в не настільки віддалене майбутнє, і ви побачите, як ваші діти вчать цієї навички вже своїх дітей, а ви сидите, склавши руки, з доброю старечою посмішкою на обличчі й думаєте про себе: «Ось ми й розрахувалися».

Готово!

Зірвіть поліцейську обмежувальну стрічку із дверей кімнати вашої дитини та відсвяткуйте цю подію: випийте свій улюблений сік, подивіться улюблене ТВ-шоу, тому що сьогодні ви вже достатньо зробили для виховання дитини. Ви навіть можете запросити подругу на імпровізовану екскурсію дитячою кімнатою. І коли вона спитає: «Як тобі вдалось навчити дітей підтримувати таку чистоту в кімнатах?», можна відповісти їй: «Ти просто повинна проявити терпіння й готовність до навчання».

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

Щоб уберегти Вас від деяких, на жаль дуже поширених помилок, ми хочемо запропонувати Вам кілька порад. Прочитавши їх, подумайте, які для Вас і Вашої родини найбільш актуальні. Спробуйте виконувати хоча б їх. Якщо Вам вдасться розумно організувати життя Вашої дитини, це полегшить Вам взаємне пізнання, вбереже від багатьох неприємностей у майбутньому і подарує години спілкування з близькою людиною. Отже, деякі практичні рекомендації.

1. Будіть свою дитину спокійно. Прокинувшись, вона повинна побачити Вашу посмішку і почути ласкавий голос. Не підганяйте зранку, не смикайте по дрібницях, не докоряйте за помилки, навіть якщо вчора попереджали.

2. Не квапте. Уміння розраховувати час – Ваша задача, і якщо Вам це погано вдається, це не провина дитини.

3. Не відправляйте дитину в школу без сніданку: до шкільного сніданку їй доведеться багато попрацювати.

4. У жодному разі не прощайтеся, попереджаючи: «дивись не балуйся», «веди себе добре», «щоб сьогодні не було поганих оцінок» і т. ін. Побажайте дитині удачі, підбадьорте, знайдіть кілька ласкавих слів – у неї попереду важкий день.

5. Забудьте фразу «Що ти сьогодні отримав?». Зустрічайте дитину після школи спокійно, не ставте їй тисячу питань, дайте розслабитися. Якщо ж дитина занадто збуджена, якщо прагне поділитися чимось, не ігноруйте, не баріться, послухайте – це не займе багато часу.

6. Якщо бачите, що дитина засмучена, але мовчить, не допитуйтесь, нехай заспокоїться, тоді і розповість сама.

7. Вислухавши зауваження вчителя, не поспішайте влаштовувати прочухана, постарайтеся, щоб Ваша розмова з учителем відбувалася без дитини. До речі, завжди не зайве вислухати «обидві сторони» і не поспішати з висновками.

8. Після школи не поспішайте сідати за уроки, необхідно дві, три години відпочинку (а в першому класі добре б години півтори поспати) для відновлення сил. Найкращий час для приготування уроків з 15 – ої до 17 – ої години.

9. Не змушуйте робити всі уроки в один присід, після 15 – 20 хвилин занять необхідні 10 – 15 хвилинні «перерви». Краще, якщо вони будуть рухливими.

10. Під час приготування уроків не сидіть «над душею». Дайте дитині можливість працювати самій. Але вже якщо потрібна Ваша допомога, наберіться терпіння. Спокійний тон, підтримка («не хвилюйся, все вийде», «розберімося разом», «я тобі допоможу»), похвала (навіть якщо не дуже виходить).

11. У спілкуванні з дитиною намагайтеся уникати умов: «якщо ти зробиш, то…», деколи умови стають нездійсненними незалежно від дитини і Ви можете опинитися в дуже складній ситуації.

12. Знайдіть протягом дня бодай півгодини, коли Ви будете належати тільки дитині, не відволікайтеся на домашні турботи, телевізор, спілкування з іншими членами родини. У цей момент важливіше всього її справи, турботи, радості і невдачі.

13. Виробіть єдину тактику спілкування всіх дорослих у сім'ї з дитиною, свої розбіжності з приводу педагогічної тактики вирішуйте без дитини. Якщо щось не виходить, порадьтеся з учителем, лікарем, психологом. Не вважайте зайвою літературу для батьків, там Ви знайдете багато корисного.

14. Пам'ятайте, що протягом навчального є критичні періоди, коли вчитися складніше, швидше настає стомлення, знижена працездатність. Це:перші 4 – 6 тижнів для першокласників; 3 – 4 тижні для учнів 2 – 4 класів; кінець другої чверті; перший тиждень після зимових канікул; середина третьої чверті.

У ці періоди слід бути особливо уважними до стану дитини.

15. Будьте уважні до скарг дитини на головний біль, втому, погане самопочуття. Найчастіше це об'єктивні показники труднощів навчання.

16. Врахуйте, що навіть «зовсім великі» діти (ми часто говоримо «ти вже великий» 7 – 8 річній дитині) дуже люблять казку перед сном, пісеньку і ласкаве прогладжування. Все це заспокоює їх, допомагає зняти напруження, що накопичилося за день, спокійно заснути. Намагайтеся не згадувати перед сном неприємностей, не з'ясовувати стосунки, не обговорювати завтрашню контрольну і т.ін. Завтра новий день, і Ви повинні зробити все, щоб він був спокійним, гарним і радісним.

Батьки приклад для дітей!

1. Будьте гарним прикладом для своїх дітей у ставленні до власного здоров΄я. 

2. Ведіть здоровий спосіб життя.
3. Займайтесь фізичною культурою, виконуйте вранці вправи ранкової гімнастики. Виробляйте сталу звичку та потребу в цьому.
4. Практикуйте вдома певну систему оздоровлення всіх членів родини, в тому числі й дитини.
5. Налагодіть у сім΄ї активно-динамічний відпочинок.
6. Організовуйте сімейні прогулянки на природу, щоб змалечку привити дітям бережливе ставлення до навколишнього середовища.
7. Пам΄ятайте, що здоровий спосіб життя – це правильно організована діяльність, сприятливі умови побуту, активний відпочинок і здоровий мікроклімат у родині.
8. Не паліть і не пийте спиртних напоїв у присутності дітей. Пам'ятайте! Діти схильні імітувати ваші дії в дитячому садку.
9. Формуйте у дітей світоглядно-оздоровчу поведінку на основі реалізації принципів: пізнай себе, створи себе і допоможи собі сам.
10.Впроваджуйте різноманітні форми роботи з валеологічного виховання, спрямовані на формування в дітей уявлень про правила безпечної поведінки під час ігор, про можливості людського організму, про користь рухової активності, здоровий спосіб життя.
11.Застосовуйте вдома різні профілактично - корекційні вправи з олівцями, скакалками та іншими підручними предметами.
12.Привчайте дітей щоденно піклуватися про своє здоров΄я:
- виконувати різні фізичні вправи;
- правильно харчуватись;
- загартовуватись;
- спілкуватися з друзями;
- дотримуватися особистої гігієни;
- дотримуватися режиму дня;
- знаходити час для розваг на свіжому повітрі, дивитися цікаві телепередачі, користуватися бібліотекою і т. д. 

Вчимося робити уроки

      Весь день з'їдають уроки. Вони, немов хижаки, позбавляють малюків улюблених ігор, спілкування з друзями, прогулянок з близькими людь­ми. Поступово отруюючи дитяче життя, домашні завдання, врешті-решт, стають важкою повинністю, майже покаранням. А це вже небезпечно, адже від розпачу лише один крок до небажання вчитися.

      Звідси висновок: витрата учнем непомірне великої кількості часу на приготування уроків — сигнал неблагополуччя — явище ненормальне і неприпустиме. 

Чітке встановлення часу для занять

Посадити малюка за уроки... Хто з вас не знає, що часто це досить копіткий і тривалий процес. Тому з перших днів навчання дайте відчути маленькому школярику: яка б не була надворі погода, яка б цікава передача не йшла по телебаченню, які б приємні гості не прийшли з візитом — уроки мають бути зроблені і зроблені добре.

Тут дуже важливо виробити звичку до ретельності занять, тобто чітко встановити час для їх виконання і починати роботу завжди в один і той самий час. Малюк має твердо засвоїти: відступити від цього правила можна лише через якісь надзвичайні обставини.

Погодьтеся, якщо ми хочемо привчити дитину мити шию або чистити зуби, щоранку день за днем невблаганно змушуватимемо її це робити доти, поки процедура не стане звичкою. Навряд чи ми відкладемо умивання на зручний для дитини час і, звичайно, завжди зуміємо наполягти на своєму.

Але куди зникає батьківська непохитність, коли справа стосується уроків?

Люблячі мами і тата найчастіше втрачають свою владу і підкоряються синові чи доньці, бажання яких стають головними. Зателефонували — і можна півгодини побалакати з другом, показують цікаві мультфільми — ще на трішечки відкладемо заняття, друзі кличуть на вулицю (гуляти ж потрібно!) — і батьки дозволяють перенести уроки «на потім».

Що ж виходить? Сумна картина. Малюк береться до роботи пізно, до того ж утомлений, сильно збуджений, розсіяний і у стані «цейтноту». Добре, якщо він встигне хоч як-небудь виконати уроки на завтра, щоб прийти в школу ледь підготовленим.

Хочете знати, до чого призводить подібне поводження з домашнім завданням? Будь ласка: виховує в школяра ставлення до уроків, як до справи другорядної, посередньої. То чи варто дивуватися, якщо незабаром у першокласника виникнуть невдачі у такій «незначній» справі як навчання.

Повага до розумової праці

Безумовно, правильно роблять ті батьки, які з перших шкільних днів дають зрозуміти дітям: уроки за своєю важливістю знаходяться на одному рівні із найсерйознішими і найважчими дорослими заняттями, що потребують зосередженості. Не треба приховувати своєї поваги до розумової праці першокласника, а навпаки, намагайтеся всіляко демонструвати її. Повірте, дитина зуміє гідно оцінити це.

Якщо раніше у малюка не було справ, котрі дорослі не могли б перервати або зовсім скасувати за власним розсудом, то тепер він навчається; йому не можна заважати працювати, не можна турбувати без потреби, не можна шуміти. Тому телевізор вимкнений або його дивляться в іншій кімнаті, приглушивши звук, ходять тихо, розмовляють неголосно. Будьте певні: навіть страшенний пустун і «непосида» стане менше вертіти головою, підхоплюватися і відволікатися, якщо переконається в повазі до його розумової праці.

Сталість робочого місця

Хтось може заявити: «Яка різниця, де учню готувати уроки? Аби було

зручно сидіти і ніхто не чинив перешкод, ось і все». Виявляється, різниця є.

Справа в тому, що у будь-якої людини (а в дитини тим більше), виробляється установка не тільки на певний час, але і на певне місце для роботи. Коли вона зміцнилася, буває достатньо сісти за звичний стіл, як виникає бажання швидше взятися до роботи.

Тому правильно роблять у тих сім'ях, де на початку навчання купують не тільки необхідні шкільні речі, але й письмовий стіл із полицею для книжок. Якщо житлові умови цього не дозволяють, треба виділити дитині якесь постійне місце, щоб вона могла завжди тримати там книги і зошити, не перекладаючи їх туди-сюди залежно від потреб домашніх.

Як облаштувати робоче місце школяра

Письмовий стіл краще поставити далі від батареї парового опалення, але не зовсім далеко від вікна. Не під кватиркою, але так, щоб її можна було час від часу тримати відчиненою. Адже свіже повітря необхідне для розумової праці.

Дуже важливо правильно підібрати стіл і стілець. Якщо дитина сутулиться — затримується її інтелектуальний розвиток, тому що кровоносні судини передавлені і мозок недоодержує кисню. Крім того, сутула постава погіршує настрій, створює передумови до депресії. До того ж, згорблена людина просто некрасива. У Японії, наприклад, із сутулими навіть не вітаються, вважаючи їх нечемними.

Намагайтеся, щоб світло від лампи падало на письмовий стіл зліва, тоді ручка не відкидатиме тіні.

А за уроки садовити малюка треба не голодним, але щоб він і не переїв.

Включення в роботу

Зізнайтеся чесно, чи із задоволенням ви займаєтеся важкою, необхідною, але не занадто захоплюючою справою? Звичайно, ні. І найважчим виявляється початок — період включення у роботу. Змусити себе взятися за неї, а потім виконувати з повною віддачею непросто навіть дорослому. Ми відтягуємо час, знаходимо якісь, нібито потрібні, справи, аби віддалити неминуче заняття, і тільки накопичуємо внутрішнє роздратування. А потім, уже взявшись до роботи, витрачаємо сили: не стільки на неї, скільки на подолання свого невдоволення. Проте, усім прекрасно відомо, поступово роздратування згасає. Ми втягуємося у справу і вона проходить без примушування, без насильства над собою, найчастіше навіть з цікавістю: нудне стає захоплюючим.

Подібне відбувається і з дітьми. Початковий період роботи для них важкий і неприємний, а вольових ресурсів у малюків значно менше, ніж у дорослих.

Тому включення в роботу — це та стадія виконання домашнього завдання, яка вимагає серйозної уваги батьків із перших місяців шкільного життя дитини.

Подивіться, як ваші діти беруться за уроки, скільки часу проходить із моменту сідання за стіл до тієї хвилини, коли справді починається робота. Мабуть, хвилин п'ятнадцять, а буває і набагато більше.

Чому? Дитина відволікається. Звичайно в маленького школяра існує кілька приводів для відволікання.

Один із них, на перший погляд, діловий. Спочатку треба знайти потрібний підручник чи зошит, потім заточити олівець. Раптом виявляється, що в ручці скінчилася паста, а лінійку залишив у класі. Потім з'ясовується, що завдання з математики забув, треба подзвонити товаришу. Час йде, а робота не почалася.

Буває і так, що малюк зовсім не виявляє ніяких зовнішніх ознак діяльності, а просто сидить, дивлячись у підручник. Можливо, він міркує над розв'язанням важкої задачі? Швидше за все, просто не включився в роботу, або мріє про щось приємне, або байдуже дивиться в одну точку.

Третій привід — гра. Навіть всівшись готувати уроки, малюк легко може загратися, побачивши на столі олов'яного солдатика, який залишився з учорашнього дня, деталі конструктора, іграшкову машинку.

При цьому в гру малюк втягується непомітно для самого себе. Спочатку треба було відсунути солдатика, щоб він не заважав відкрити зошит. Солдатик упав. Хотів підняти його, але на очі потрапила машинка. Миттєво виникла думка: посадити солдатика в машинку. У результаті заняття скінчилися, почалася гра.

У будь-якому із цих випадків процес включення в роботу переривається і щоразу доводиться починати наново. Якщо часті відключення стають звичайною справою, готування уроків так і не виходить із початкової стадії і перетворюється в щоденні ненависні, але неминучі тортури.

Чи можна позбавити маленького трудівника страждань? Звісно!

Створіть звичку — «пусковий механізм», відпрацюйте незмінний порядок підготовки до виконання домашніх завдань. Перед заняттями приберіть зі столу все зайве і приготуйте тільки необхідне для роботи. Визначте постійне місце для кожного предмета. Домовтеся: усі допоміжні речі, якими доведеться користуватися (лінійку, гумку, олівець та інші дрібниці) — класти праворуч від себе. Підручники і зошити — ліворуч. Те, що сьогодні вже не знадобиться, одразу вкладати в портфель, якщо це потрібно наступного дня в школі, або прибирати в чітко визначене місце: ящик столу, на поличку. І так щодня.

Спробуйте. Правила прості, але вони обов'язково допоможуть швидкому переключенню уваги дитини від інших занять - їжі, гри, читання — до навчальної діяльності.

Тривалість безупинної роботи

Не поспішайте засмучуватися. Виявляється, тривалість безупинної роботи в цьому віці — дуже важлива обставина. Недарма шкільне навчання передбачає десять-п'ятнадцять хвилин перерви після кожних сорока або сорока п'яти хвилин занять.

Що ж відбувається, коли напруження більш тривале? Першокласник просто перестає засвоювати матеріал. А справа тут не в його бажаннях, а в його можливостях. Малюк дуже хотітиме виконати вимогу мами або тата, він може сумлінно сидіти і дивитися в книгу, намагаючись запам'ятати правило, і нічого не вивчити. Він може старанно переписувати вправу і робити при цьому усе більше помилок.

Чому? У шести-семирічних дітей ще недостатньо сформована довільна пам'ять, здатність до тривалого зосередження і до розумової напруги. Малюку обов'язково потрібний відпочинок. І не просто перепочинок, а розминка з рухами. Причому в домашніх умовах втома звичайно настає швидше, ніж на уроці. Адже в класі види роботи постійно змінюються, відбувається взаємодія між вчителем і учнями, виникають динамічні паузи... Вдома ж дитина залишається наодинці з книгою і зошитом. Отже, і перерви в домашній роботі треба робити частіше. Тридцять хвилин зосередженості — п'ятнадцять відпочинку.

«Як бути з часом? Як його планувати?» — запитаєте ви. Здібна самостійна дитина готує уроки швидко. Проте і вона має трудитися в першому класі мінімум півтори години, у другому — дві, а в третьому — три години вдома.

Можливості дитини

Але, безумовно, потрібно враховувати можливості малюка, його особливості і ступінь труднощів завдання. В одних дітей вже через двадцять хвилин роботи помітно збільшується кількість помилок, вони стають неуважними. Це значить, що спочатку їм варто робити перерви частіше, через кожні двадцять хвилин, і потроху збільшувати безперервність роботи, додаючи три-п'ять хвилин. В інших малюків виснаження настає ще швидше, але не в усіх видах роботи однаково. Припустимо, нелегко дається читання, і вже після десяти-п'ятнадцяти хвилин можна побачити ознаки втоми: букви плутаються, слово ніяк не складається, язик «заплітається»... Що стосується математики, праці, малювання, малюк може із задоволенням працювати і тридцять хвилин, зовсім не нервуючи і не дратуючись.

Що ж робити турботливій мамі в цьому випадку? Звичайно, по-різному дозувати час роботи. Читання припиняти раніше, ніж настане втома і буквар почне викликати негативне почуття. У малюванні зовсім не робити перерви, тому що там, де дитина відчуває задоволення, стомлюється вона не скоро.

І ще кілька порад, як раціональніше розподілити час уроків. Якщо малюк швидко втомлюється, нехай починає зі складнішого; якщо витривалий — із легкого. Вірші вчити в будь-якому випадку краще наприкінці заняття. Бажано через годину-півтори прочитати вивчене напам'ять або навіть переписати від руки, щоб розвивалася моторна пам'ять.

Якщо не розв'язується задачка, не засмучуйтеся: нерозв'язане найкраще розвиває мислення. Груба помилка — робити щось за дитину. Міркуванням, малюнком, схемою, маніпуляціями з предметами спробуйте наштовхнути її на правильну думку, підведіть до правильної відповіді.

Підтримуйте свого малюка, не забувайте про його можливості. Майте на увазі, що дитина майже завжди хоче виконати ваші вимоги! Її відмова, негативна реакція, як правило, викликана неможливістю їх виконання.

Темп діяльності

Ще одну дуже важливу річ необхідно враховувати батькам при виконанні їхньою дитиною домашнього завдання: темп діяльності.

Ви, звичайно, помічали: ті самі операції за умови однакового рівня підготовки різні діти роблять з різною швидкістю. Що робити мамі, якщо син повільно пише, повільно відкриває зошит і закриває книжку, якщо в нього значні проміжки між окремими діями? Звичайно домашні виснажують бідолаху даремно: чим більше підганяють, тим сильніше він нервується; частіше помиляється, знову і знову переробляє вправи. Втома стрімко накопичується, а швидкість роботи неухильно сповільнюється.

Вихід простий: треба терміново вчити малюка свідомо контролювати темп своєї діяльності. Починати найкраще з таких завдань, які він сам може оцінити, де кінцевий результат очевидний, наприклад, із письма, малювання або праці. Головне, щоб робота поділялася на частини, тоді кожний етап піддається критичному аналізу. Під час письма на початку навчального року зручно контролювати рядок, далі фразу або абзац. У малюванні — зображення окремих предметів або початковий начерк, ескіз, штрихування.

Але перш ніж задати малюку потрібний темп, неодмінно точно визначте його можливості. Інакше можна поставити нездійсненне завдання і отримати зворотний результат.

Замість досягнення успіху малюк втратить віру в себе, його дії стануть хаотичними, нецілеспрямованими.

Давайте проаналізуємо повсякденне заняття першокласника. Дитина сіла писати палички. Робить вона це повільно, але зовсім не тому, що лінується. Вона просто боїться помилитися, тому всю увагу звертає на правильність роботи й керувати швидкістю не може. Справді, завдання перед малюком поставлене важке:

• потрібно дотримуватися відстані між паличками, їх однакового, заданого зразком розміру;

• потрібно не випускати з поля зору орієнтири — горизонтальні і вертикальні лінії зошита;

• потрібно «малювати» палички не сильно, якщо надавити — папір рветься, але і не слабко — зовсім нічого не видно.

Бачите, скільки різних цілей, скільки усього доводиться контролювати дитині. А дії до автоматизму ще не доведені. Як же вчинити мамі, яка сидить поруч і прекрасно розуміє, що за такої швидкості на писання паличок піде весь час, відведений на уроки? Треба навчати дитину контролювати свої дії в часі.

Поради батькам

Душа дитини –ніжна та тендітна. Щоб створити стан психологічного комфорту для її розвиту батькам необхідно:

- дозволити дитині відмовлятися від дискомфортної діяльності, уникати практики примусу;

- заохочувати її ініціативу; стимулювати бажання самостійно проявляти творчість;

- надавати право на вільний час, який можна витрачати на власний розсуд;

- давати змогу доводити розпочату справу до кінця і бачити кінцевий результат своєї діяльності;

- забезпечувати спокій  удома, відмовлятися від критики, різких жестів, авторитарних дій, принизливих , недоброзичливих висловлювань;

- відмовитися від надмірної опіки;

- постійно зміцнювати в дитині впевненість у собі , у власних силах;

- не перехвалюйте дитину, але і не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує. Пам’ятайте, що похвала так само, як і покарання, має бути співвіднесена з вчинком;

- не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Порівнюйте її з самою собою (тим, якою вона була вчора, і, можливо, буде завтра);

- не оберігайте дитину від повсякденних справ, не вирішуйте за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй не під силу. Нехай дитина виконує доступні їй завдання й одержує задоволення від зробленого;

- уникайте крайнощів: не можна дозволяти дитині робити усе, що їй захочеться, але не можна й усе забороняти, чітко вирішіть для себе, що можна і що не можна, узгодьте це з усіма членами родини;

- не карайте дитину поспішно, не розібравшись, покарання має бути справедливим. Покарання діє, коли воно породжує каяття, а не образу, приниження, незадоволення через несправедливість. Як говорить народна мудрість: «Дитину карає той, хто її любить, покарання без любові - жорстокість»;

- приділіть дитині досить уваги, нехай вона ніколи не почувається забутою. Нехай ваша дитина в кожен момент часу відчуває, що ви любите, цінуєте й приймаєте її. Не соромтесь приголубити і пожаліти.Нехай вона бачить, що бажана і важлива для вас.

    Пам’ятайте:

         - якщо дитину постійно критикують , вона вчиться ненавидіти;

- якщо дитину хвалять, вона вчиться бути вдячною;

- якщо дитину висміюють, вона стає замкнутою;

- якщо дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе;

- якщо дитина росте в докорах, вона житиме з постійним „комплексом                       провини”;

- якщо дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших;

         - якщо дитина росте в чемності, вона вчиться бути справедливою;

- якщо дитина  росте у безпеці, вона вчиться довіряти людям;

- якщо дитина росте у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною;

- якщо дитина живе у розумінні та доброзичливості, вона вчиться знаходити   любов     у світі та бути ЩАСЛИВОЮ!

Вирази, які боляче травмують дитячі душі, вирази, яких бажано уникати:

Я тисячу раз тобі казав…

Невже тобі не зрозуміло, що…

Скільки разів треба повторювати…

Всі люди…, а ти…

Ну на кого ти схожа?..

Що ти до мене причепилась?..

Ти такий, як твій батько (мати)…

А тепер вирази, які бажано вживати якомога частіше:

Ти в мене такий хороший!

Порадь мені, будь-ласка…

Ти мене завжди правильно розумієш…

Ти в мене молодець!

Як я тобі вдячна!

Які в тебе чудові друзі!

Рекомендації батькам гіперактивних дітей

- У своїх відносинах із дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хваліть її в кожному випадку ,коли вона цього заслужила ,підкреслюйте успіхи. Це допоможе зміцнити в дитини впевненість у власних силах.

- Уникайте повторень слів «ні» і «не можна».

- Говоріть стримано ,спокійно  і м’яко.

- Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу ,щоб вона могла його завершити.

- Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.

- Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності ,що вимагають концентрації уваги.

- Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня . Час прийму їжі ,виконання домашніх завдань і сну повинний відповідати  цьому розпорядкові.

- Уникайте по можливості скупчень людей. Перебування у великих магазинах, на ринках, у ресторанах тощо чинить на дитину надмірно стимулюючий вплив.

- Під час ігор обмежуйте дитину тільки одним партнером. Уникайте неспокійних, гучних приятелів. Оберігайте дитину від стомлення, оскільки воно призводить до зниження самоконтролю і наростання, гіперактивності. Давайте дитині можливість витрачати  надлишкову  енергію. Корисна щоденна фізична активність на свіжому повітрі: тривалі прогулянки, біг, спортивні заняття.

     Рекомендації батькам по корекції тривожності дітей 

- Постійно  підбадьорювати, заохочувати  демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх можливостях;

- Виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності, уміння правильно  оцінити їх, опосередковано ставитися до власних успіхів, невдач, не боятися помилок, використовувати їх для розвитку діяльності;

- Формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей;

- Розвивати орієнтацію на спосіб діяльності;

- Розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й однолітками, розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей;

- Щоб перебороти скутість, потрібно допомагати дитині розслаблюватися, знімати напругу за допомогою рухливих ігор, музики, спортивних вправ; допоможе інсценізація етюдів на пряв сміливості, рішучості, що потребує від дитини психоемоційного ототожнення себе з персонажем;ігри,що виражають тривожність занепокоєння учасників ,дають змогу емоційно відкинути пригніченість і страх, оцінити їх як  характеристики ігрових персонажів, а не даної дитини, і  на основі психологічного «розототожнення» з носі є гнітючих переживань позбутися власних страхів.

- Не сваріть дитину за те,що вона посміла гніватися на вас. Навпаки, поставтеся до неї, до її обурення з розумінням і повагою: допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до вас.

- Тільки тоді, коли емоції згаснуть, розкажіть дитині про те, як ви переживали, коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею владу форму висловлювання претензій.

- Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі виховуємо своє роздратування, терпимо його доти, доки воно не вибухне, як вулкан, яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так, щоб не принизити дитину, не звинуватити, а просто виявити своє незадоволення.

  

Кілька порад батькам із формування 

в дітей адекватної самооцінки

·        Не оберігайте дитину від повсякденних справ,не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого.

·        Не перехвалюйте дитини, але і не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує.

·        Заохочуйте  в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але також покажіть, що інші можуть бути краще неї.

·        Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини. Підкресліть достоїнства іншого і покажіть, що ваша дитина також може досягти цього.

·        Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте у голос свої можливості й результати справи.

·        Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).

Особливості стилю поведінки із сором’язливими дітьми:      

·                               · Розширюйте коло знайомих своєї дитини, частіше запрошуйте  до    себе    друзів, беріть дитину в гості до знайомих людей.

· Не варто постійно турбуватися про дитину, прагнути оберігати її від небезпек, в основному придуманих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, запобігти новим ускладненням, дайте їй певну міру волі і відкритих дій.

· Постійно зміцнюйте в дитині впевненість у собі, у власних силах.

· Залучайте дитину до виконання різних доручень, зв’язаних із спілкуванням, створюйте ситуації, в яких сором’язливій дитині довелося б вступити в контакт з «чужим» дорослим. Наприклад: «Треба довідатися, про що ця цікава з чудовими картинками. Давайте запитаємо в бібліотекаря і попросимо дати її нам подивитися». Звичайно в такій ситуації «вимушеного спілкування дитина спочатку на стільки, що вітається тільки пошепки, відводячи очі, і не відриваючись від руки матері. Зате , ідучи, прощається голосно й чітко, іноді навіть посміхається.

•     Кілька порад батькам замкнутих дітей:

·                                           Розширюйте коло спілкування вашої дитини, знайомте її з    новими        людьми.

· Підкреслюйте переваги і користь спілкування, розповідайте дитині, що нового й цікавого ви довідалися, а також, яке задоволення ви одержали, спілкуючись з тією чи іншою людиною.

· Прагніть самі стати для дитини прикладом людини, що ефективно спілкується.

Принципи спілкування з агресивними дітьми:

·            · Пам'ятайте, що заборона й підвищення голосу – найнеефективніші  способи подолання агресивності. Тільки зрозумівши причини агресивності і    знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена.

· Дайте можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об’єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.

· Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву.

· Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна й важлива для вас.

Поради батькам конфліктних дітей

   · Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба  звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння  собі під ніс. Звичайно, в усіх батьків бувають моменти, коли ніколи й  неможливо контролювати  дітей. І тоді найчастіше виникають «бурі».

· Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитину в її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах її виникнення.

· Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші способи виходу з конфліктної ситуації.

· Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.

Рекомендації батькам щодо розвитку

пам’яті у дітей молодшого шкільного віку

Варто знати, що розвиток уміння користуватися пам’яттю залежить від того, як забезпечується управління цим процесом. Необхідно створювати умови, що прискорюють навчання, дають можливість краще засвоїти й зберегти в пам’яті знання. Адже від неповного використання уяви вміння пригадувати погіршується.

Розвиток пам’яті у молодшому шкільному віці насамперед залежить від зацікавленості дитини, тому варто це враховувати при підготовці та проведенні уроку. Яскраві образи, цікаві нестандартні порівняння, зрозумілі дитині запам’ятовуються набагато ефективніше, ніж багаторазове повторення незрозумілих понять.

Слабка пам’ять не існує сама по собі. Це є не що інше, як слабка увага, від відсутності інтересу до матеріалу, а тому спостережливість розпорошена, спрямована одночасно на кілька предметів. Вдосконалення пам’яті вимагає постійних тренувань.

Регулярне звернення до пам’яті-уяви стає звичкою, створює умови для формування продуктивної пам’яті. Тренування не повинно бути ізольованим актом, штучним повторенням одного і того самого. Не треба надмірно лякати себе невдачами, вдосконаленню пам’яті дуже шкодить перенапруження, негативні емоції, пасивність і лінощі. Завдання крок за кроком повинні збільшуватись, а їх виконання свідчитиме про зростання тренувального ефекту.

Шановні батьки, не варто забувати, що важливою умовою ефективного запам’ятовування є дотримання певних правил:

· Запам’ятовувати треба в доброму настрої й на свіжу голову, коли ще не настала  втома.

· Під час запам’ятовування не треба чергувати матеріал, близький за формою і змістом.

· Слід обробляти інформацію для запам’ятовування, порівнюючи різні дані, спираючись на асоціації, виділяючи опорні сигнали.

· Потрібно творчо застосовувати ейдетичні прийоми, штучно наділяючи інформативний матеріал смисловими зв’язками, змістом, значенням, залучаючи різні види пам’яті.

· Немає поганої пам’яті, а є невміння нею правильно користуватися.

· Коли ваша дитина щось вивчає,налаштовуйте її на уявлення, а не на запам’ятовування.

· Не порівнюйте здібності та успіхи вашої дитини з іншими, акцентуйте її увагу на досягненнях, а не на помилках.

· Не примушуйте дитину щось зазубрювати,краще разом з нею пограйте з інформацією, використовуючи вправи «Школи ейдетики»

Ви дуже швидко помітите позитивні зміни. Ваша дитина почне хвалитися своїми успіхами, із задоволенням ходити до школи, з цікавістю робити уроки. Підвищиться й самооцінка дитини, бо кожного дня її досягнення ставатимуть кращими порівняно з днем минулим.

Як оцінювати шкільні успіхи своїх дітей

Батьки у взаєминах зі своїми дітьми мають зменшувати хворобливість їхніх переживань з приводу невдач, допомогти їм емоційно долати ситуації, пов’язані зі шкільними оцінками. Похвала їм необхідна, але треба вказати на помилки, неточності.

Як ставитися до шкільної оцінки в сім’ї? як зробити так, щоб ваше ставлення позитивно впливало на вашу дитину, а не ще більше її пригнічувало?

Правило 1: заспокойтеся. Сконцентруйте свою увагу на диханні: один… два… десять… відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої колишні «успіхи». «постійте в черевиках» своєї рідненької дитини. А ось тепер можна починати розмову, а може… тільки послухати дитину, співчуваючи її бідам, а може… допомогти розібратися у складній теоремі, а може… Пам’ятайте, що спілкуватися в люті, роздратуванні – все одно, що включити в автомобілі «газ» і натиснути гальма.

Правило 2: не поспішайте. Старий, педагогічний одвічний гріх. Ми очікуємо від дитини всього і негайно. Ми вимагаємо негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому не уявляємо, як нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її – вона вчиться, але стає зубрил кою і ненавидить учіння, школу, а може й… вас.

Правило 3: безумовна любов. Ви любите свою дитину не зважаючи на її успіхи в школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає їй бути впевненою у собі і долати невдачі. А як же ставитися до невдач?... Вона вас засмучує і… все.

Правило 4: не бийте лежачого. Двійка, а для когось і четвірка – достатнє покарання, тому й не доцільно карати за одні й ті ж самі помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.

Правило 5: щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибирати один – той, якого ви хочете позбутися найбільше, і говоріть тільки про нього.

Правило 6: вибирайте найголовніше, порадьтеся з дитиною, почніть з ліквідації най значущіших для самої дитини шкільних труднощів. Але якщо вас обох турбує, наприклад, швидкість читання, не вимагайте одночасно й виразності, й переказу.

Правило 7: - головне: хваліть – виконавця, критикуйте – виконання. Людина схильна сприймати будь-яку оцінку глобально, вважати, що оцінюють всю її особистість. У ваших силах допомогти відокремити оцінку її особистості від оцінки її роботи.

Правило 8: - найважче: оцінка має порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її особистими вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та не успіхами сусіднього Івана.

Правило 9: не скупіться на похвалу, будуючи стосунки зі своєю дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Нема такого двієчника, котрого нема за що похвалити.

Правило 10:  означає в морі помилок острівок успіху, на якому зможе триматися, вкорінюватися дитяча віра в себе та в успіх навчальних старань. Оцінювати дитячу працю потрібно індивідуально, тактовно. Саме за такої умови в дитини не виникне ні ілюзії повного успіху, ні відчуття цілковитої невдачі.

Правило11: ставте перед дитиною найбільш конкретні та реальні завдання, й вона спробує їх виконати. Не спокушайте дитину метою, якої не можливо досягти.

Правило 12: не рвіть останньої нитки. Досить часто дорослі вимагають: щоб зайнятися улюбленою справою, дитина повинна виправити свою успішність у навчанні. В ряді випадків така заборона має стимульний характер і справді спонукає дитину до навчання. Але найчастіше так буває, коли справи з навчанням не дуже запущені і до нього ще не втрачено інтересу. Якщо ж його вже нема, а в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не забороняти, а всіляко підтримувати, бо це та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активного життя в навчанні.

Для того щоб правила були ефективними, необхідно їх об’єднати: дитина має бути не об’єктом, а співучасником своєї оцінки. Її слід самостійно навчити оцінювати свої досягнення. вміння себе оцінювати є необхідним  компонентом уміння вчитися – головного засобу подолання труднощів у навчанні.  

Закони розумно організованого сімейного виховання школярів

              1. Пам’ятайте,що навчання – один із найскладніших видів праці,а розумова

2.                 сила й здібності дітей не однакові.

2. Не можна вимагати від учня неможливого. Важливо визначити,на що він здатен у даний час навчальної діяльності,як розвивати його розумові здібності.

3. Навчання не сприяє розвитку учня,якщо воно вимагає від нього механічної роботи, зазубрювання,а не напруження розумових сил,пізнавальної активності,мислення та дії.

4. Найпростіший метод виховання,що не вимагає ні часу,ні розуму – побити дитину й цим озлобити її чи   зламати. Виключайте опіку,крик,насилля й командно – наказовий тон. Вони виключають протидію дітей,психічні травми,придушують бажання та інтерес,примушують шукати порятунок в обмані.

5. Розвивайте цікавість,інтелектуальні бажання,ініціативу й самостійність дитини в навчанні та в усіх її справах.

6. Пам’ятайте,що згідно з науково обґрунтованими нормами,над виконанням усіх домашніх завдань учень першого класу має працювати не більше однієї години,2-го класу -1,5 годин,3-4 класів – до 2-х годин,5-6 класів – до 2,5 години,7 класу – 3-х годин,    8 – 11 класу – 4-х годин.

7. Привчайте дітей користуватися годинником і не дозволяйте сидіти над виконанням домашнього завдання більше встановленого часу. Це відіб’ється на їхньому здоров’ї та розумовому розвитку. На вихідні дні та свята домашні завдання не слід задавати.

8. Не примушуйте учнів писати в чернетках,переписувати виконане ним завдання – це призводить до перевтоми,викликає відразу до навчання.

9. Не хвилюйтеся, якщо ваша дитина отримає виконану роботу не таку оцінку,як вам би хотілося. По-перше,оцінка має виховну роль,а по-друге,це не остання робота й не остання оцінка.

10. Дайте можливість дитині самостійно пізнати радість успіху в навчанні,визначити індивідуальну стежку в розумовій праці.

11. Перевіряйте виконані дітьми домашні завдання,особливо на першому етапі навчання. Але вашими оцінками має бути «задоволений» та «не задоволений». Можна додати слово «дуже» .І будьте впевнені,що завтра ваша дитина буде дуже старатися,щоб ви були нею задоволені.

12. Здоров’я дитини – крихка кришталева куля,а тримаю її три атланти:спадковість,спосіб життя й середовище. Організуйте правильний режим життя,харчування й відпочинку дітей.

13. Організовуючи різні ігри й види навчальних занять дітей,приділяйте увагу фізичному розвитку й особливо розвитку дрібних м’язів (пальців та рук). Від цього залежить почерк дитини,якість малювання,креслення,ігри на музичних інструментах.

14. Обов’язково помічайте й заохочуйте навіть мало помітні успіхи дітей у навчанні й поведінці,використовуючи для цього слова похвали,поцілунки й різні види морального заохочення.

15. Батько і мати – найкращі вихователі,вони повинні впливати на поведінку своїх дітей навіть тоді,коли  їх немає вдома.

Пам’ятайте,що дитина – джерело життя своїх батьків. Як у краплині води відбивається сонце,так у дітях відбивається вся організація життя сім’ї,працьовитість,духовне багатство й моральна чистота матері та батька.

Майбутнє належить тільки дітям!Робіть усе,щоб дитинство й майбутнє наших дітей прекрасними.

Любові та взаєморозуміння,успіх і щастя вам і  вашим дітям!

Поради батькам,які прагнуть розвивати здібності своїх дітей

 1. Не стримувати розкриття потенціальних можливостей психіки.

 2.Уникати однобокості в навчанні та вихованні.

 3. Не позбавляйте дитини ігор, забав, казок, створюйте умови для виходу

  дитячої енергії,рухливості,емоційності.

4. Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття

безпеки, кохання, повага до себе та оточуючих), оскільки людина, енергія

якої пригнічена загальними проблемами, найменше спроможна досягти

висот самовираження.

5. Залишайте дитину на самоті й дозволяйте займатися своїми справами.

Пам’ятайте: «Якщо ви хочете своїй  дитині добра, навчіть її обходитися

без вас».

6. Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до

невдач. Уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.

7. Будьте терплячими до ідей, поважайте допитливість, запитання дитини.

Відповідайте на всі питання, навіть, якщо вони, на ваш погляд, виходять за

рамки дозволеного.

8. Навчати слід не того, що може сама дитина, а того, що вона опановує за

допомогою дорослого, показу, підказки.

Поради батькам

16 порад батькам  третьокласників

Порада 1
Нагадати дитині, що домашні завдання потрібні для того,що закріпити те, що пояснював вчитель на уроці, інакше в довгострокову пам’ять знання не перейдуть.

Порада 2
Навичка виконання домашніх завдань без допомоги батьків не формується, такий закон засвоєння знань.
Як допомогти дитині у підготовці домашнього завдання:
- Перевірте чи правильно організоване робоче місце учня;
- Привчайте дитину вчасно сідати за уроки;
- Не дозволяйте учню занадто довго сидіти за робочим столом. Своєчасно влаштовуйте невеличкі перерви;
- Спочатку контролюйте чи всі уроки виконані. Будьте присутні, коли дитина виконує домашні завдання, підбадьорюйте, пояснюйте, якщо учень щось не зрозумів або забув, але не замінюйте його діяльність своєю;

Порада 3
Якщо батьки не контролюють і не допомагають дитині виконувати домашні завдання, то учень може його не робити і не записувати.

Порада 4
Важливо спочатку перевіряти і співставляти те, що дитина записала в щоденник і те, що було реально задано – діти інколи не записують частину завдань.

Порада 5
Показувати дитині приклад організованості і зібраності.

Порада 6
Прийняти думку, що негативні оцінки в учбовому процесі неминучі, тому важливо не карати дитину, навпаки допомогти розібратися в проблемі.
Для успішного навчання важливо:
- Наскільки добре дитина розуміє зміст слів «неможна» і «треба»;
- Чи знайоме дитині почуття відповідальності;
- Чи організована дитина в найпростішому розумінні цього слова;

Порада 7
Не думати, що якщо мама і тато відмінно навчалися в школі, то їх дитина обов’язково буде відмінником – діти необов’язково повинні бути схожими на батьків.

Порада 8
Батьки мають пам’ятати, що в навчанні важливі не так оцінки, як реальні знання і вміння учня, його працездатність, відповідальність, потреба в отриманні нових знань. До того ж слід враховувати, що успішність в навчанні визначається багатьма факторами . Не останньою є віра батьків в можливості своєї дитини, а також їх спроможність надати реальну допомогу учню.

Порада 9
Якщо часто сварити дитину за «двійки» , може з’явитися шкільна тривога, яка дуже вплине на успішність. Навіть найрозумніша дитина може отримати низьку оцінку, якщо вона боїться, бо страх блокує пізнавальну діяльність.
Якщо дитина погано навчається, то:
- Вона втратила віру в свої сили;
- Боїться, що його спитають на уроці;
- Йому соромно відповідати перед учнями, перед вчителем;
- Дорослі ставлять завищені вимоги;

Порада 10
Не вимагати від дитини більше за її можливості на даний момент.
Що робити?
- Встановити точний діагноз (погіршення самопочуття, проблеми в родині …);
- Починати з найпростішого ( вселити почуття впевненості в своїх силах, пробудити інтерес до навчання);
- Підбирати цікаві завдання;
- Уникати нервозності і невиправданих конфліктів;
- Батькам слідкувати за собою, за своєю інтонацією під час занять, намагатися не підвищувати голос;
- Обов’язково відмічати перші успіхи дитини;
- Намагатися розвинути в дитині почуття гідності;

Порада 11
Важливо самим батькам спокійно ставитися до оцінок дитини і не вимагати від неї лише відмінних оцінок - якщо мама занадто сильно турбується за оцінки, то і у дитини з’являється страх не виправдати сподівання мами.

Порада 12
Важливо навчити дитину порівнювати свої досягнення із своїми попередніми, а не з досягненнями інших учнів.

Порада 13
Обов’язково хвалити за успіхи, створювати ситуації успіху, відмічати найменші досягнення. Придумайте штучні стимули у вигляді винагороди, які можна давати регулярно за невеликі досягнення у навчанні та поведінці.
Навчальна діяльність є спільною, розподіленою – від дорослого (вчителя, батьків) надходять завдання і стимули, а від школярів – активність у їх досягненні.

Порада 14
Дитина повинна бачити, що помилятися – це нормально, що помиляються мама і тато, бабусі і дідусі. Важливо вчасно і правильно виправити свою помилку.

Порада 15
Діти часто сприймають оцінку за роботу, як оцінку особистості, тому треба вчити розділяти : «Я хороший, але в роботі я припустився 20 помилок і тому отримав «2».

Порада 16
Важливо налаштовувати дитину : якщо вірити в успіх і старатися , то все обов’язково вийде.

Зробити перший крок у вихованні самостійності допоможе простий прийом – скласти розклад виконання домашніх завдань.
- Письмові завдання варто чергувати з усними.
- Бажано завдання виконувати в той день, коли його задали, що не забути вивчений матеріал. Завдання з читання (переказ, вірш напам’ять) та іноземну мову варто повторити кілька разів.
- Розподілити задані уроки рівномірно за днями тижня, щоб не було «то густо, то пусто».
- Інтенсивне виконання будь-якого уроку не повинно перевищувати 30 хвилин.

Поради для батьків

Шановні батьки!

Ви – найближчі  люди для Вашої дитини, тому підтримка, віра, любов ібезпосередня участь у її навчанні, вихованні та розвитку є надзвичайноважливими. Допоможіть своїй дитині зростати творчою, натхненною, неповторною особистістю з активною життєвою позицією, зростати сильною і впевненою у собі.

Розвивайте волю дитини, привчайте до режиму дня, емоційно забарвлюйте її навчальну діяльність. З розумінням ставтеся до дитячих жартів та пустощів, використовуйте гумор з метою розрядки та привернення уваги дитини. Намагайтеся зрозуміти її дитячі проблеми і допоможіть розв’язати їх.

Пам’ятайте, що здоров’я Вашої дитини у Ваших руках. Систематично нагадуйте дитині правила безпечної поведінки у побуті та на вулиці, у громадських місцях, на дорозі, на воді. Розповідайте по важливість здорового способу життя, намагайтеся буди в усьому прикладом.

Будь ласка, приділяйте більше уваги духовно-моральному, культурному розвитку Вашої дитини.  Найбільшого, чого вона потребує, – це спілкування з Вами, почуття захищеності та щирої любові, адже у дитинстві та юності дитина дивиться на світ частково Вашими очима. 

        Ми з Вами – партнери у нелегкій, але дуже важливій справі. Справі виховання наших дітей. Тож, прислухайтесь до наших порад. А ми, в свою чергу, готові почути Ваші побажання. Вірю в успіх нашої спільної роботи.Нехай  світ Вашої дитини буде наповнений красою, добром, гармонією і, незважаючи ні на що, вірою ...

Що хоче (не хоче) почути від вас дитина?

Вислови, які хотіла б почути ваша дитина:

«Ти мені дуже допоміг!» «Ти нас так порадувала! Ми знаємо, що ти нас не підведеш!»

«Я подумала, а що як нам зробити отак... Знаєш, а в бабусі виходить саме так, як ми хочемо, але вона робить трохи інакше...»

«Я тебе так люблю... Ти нам дуже потрібна...»

«Ми з татом хочемо, щоб ... , тому, що....»

«Я в тебе вірю...», «Подумай ще раз,... я теж колись зробила таку саму помилку...»

«Якщо вчителька саме так просила написати, то звичайно, звісно ж...»

«А ти подякувала Сергійку за фарби ?... А чому ти не запропонував Толі свою допомогу.... Я зробила б так...»

«Колись давно я теж була у схожій ситуації... Знаєш, я подумала, може й тобі так зробити...»

«Давай з татом порадимося... Разом ми вигадаємо найкращий вихід...»

«Мені було б приємно, якби ти... А бабуся мені вже давно казала, що дуже зраділа б, якби..»

«У тебе сьогодні такий войовничий настрій... То може оголосимо війну бруду й пилу ... Допоможеш мені...»

«В тебе таке непросте домашнє завдання. Ти розумний хлопчик, впорався. Але додавши ще й охайності, вийде ідеально... Що, як ми зробимо так...»

«Пам’ятаєш, як минулого разу я тебе хвалила, мені так сподобалось. Зроби й цього разу так, щоб я тебе похвалила...»
Вислови, яких ніколи не повинна чути ваша дитина: 
«Підеш в школу, – ще довідаєшся...», «Може там з тебе людину зроблять !...»

 «Мені такий хлопчик (таке ледащо...) не треба ...!»

 «Вчитель не такий», «Клас не підходящий, – не такий, як сусідній», «Школа взагалі гірше, ніж та (якась!)»

«Перестань! Сядь і посидь! Набрид, мотаєшся отут перед очима!»

«Дай здачі, чого сидиш?», «Вдома ти он яка швидка, а як без мене, то нічого не варта...»

«А чого від нього чекати гарного? Він же...»

«То й що, що вчителька казала писати ось тут, а я тобі кажу...»,

«Хай собі каже вчителька, а в нас немає часу ходити на вулицю, дивитись на ту берізку... Ще чого!..»

«І що ти за дитина така! Он у інших діти як діти...»

«Поклади на місце! Пам’ятаєш, як минулого разу... Втомилася я вже прибирати після тебе...»

«І коли ти вже... До тебе треба п’ять няньок, щоб витримати...», «Скільки це може продовжуватися...»

«Ти в мене найкраща, найгарніша, не те що та Тетянка... Ніколи нічого в неї нема: ні фарб, ні клею. Не дружи з нею...»

Відповідальність і діти: поради батькам

Коли ваша дитина робить щось неправильно, ви можете помітити, що при цьому вона намагається перекласти свою провину на інших людей. Вона каже: «Я зробила так під впливом таких-то обставин» або «Це не мої відбитки тут на стіні». Маленькі діти повинні розуміти, що помилки є нормальною частиною життя, і їм нікого не потрібно в них звинувачувати.

Прийняття на себе відповідальності за свої вчинки – це частина процесу становлення здорової дорослої людини. Тому батькам дуже важливо знати, як правильно навчити дітей бути відповідальними. Поради, описані в цій статті, допоможуть вашій дитині навчитись нести відповідальність за власні слова та вчинки.

Як навчити дітей бути відповідальними

Батьки повинні розуміти, що навчання дитини бути відповідальною потребуватиме від них великої кількості часу й зусиль. Це не станеться відразу. Ви повинні будете підкріплюватипочуття відповідальності, що зароджується, розмовляти про нього з дитиною протягом довгого періоду часу (у міру її дорослішання), використовувати свій життєвий досвід як приклад.

1. Чітко пояснюйте дитині позитивні й негативні наслідки

Коли у вашому житті щось відбувається, використовуйте це як приклад. Підкріплюйте позитивні моменти, наприклад, «Ти отримав хорошу оцінку за контрольну роботу, тому що старанно готувався до неї» та пояснюйте негативні: «Ти весь змок, бо бігав по калюжах».

Попросіть дитину подумати про різні ситуації та сказати вам, що може статись, якщо вона діятиме певним чином. Наприклад, що станеться, якщо вона забуде ввімкнути будильник, щоб не запізнитись у школу? Ви можете також використовувати себе як приклад. Запитайте в дитини: «Що станеться, якщо мама забуде поставити будильник, щоби вчасно піти на роботу?». Нехай малюк висловить свою думку. Так він навчиться міркувати про зв'язок причин і наслідків у тих чи інших ситуаціях.

2. Не відхиляйтесь, не відступайте від правил

Це основа навчання дітей бути відповідальними. Іноді батькам простіше наполягти на своєму, але якщо ви не опишете наслідки зараз, пізніше вам буде набагато важче домогтись від дитини дотримання правил. До того ж ваша дитина не буде приймати вас усерйоз тоді, коли наступного разу щось станеться. Покладайте на малюка відповідальність за його вчинки й будьте послідовними у своїх правилах.

3. Наочно демонструйте прогрес і досягнення дитини

Діти люблять наочність. Прикріпіть на двері або холодильник діаграму, на якій відображаються успіхи й помилки дитини. Щоразу, коли дитина робить щось позитивне, нагороджуйте її певною кількістю балів, які потім відобразите на графіку. Якщо малюк робить щось неправильно та звинувачує в цьому когось чи щось, віднімайте бали із загальної кількості. Порадьте дитині збирати свої бали, щоб їх можна було обміняти на приз у кінці тижня. Утрата балів буде означати для неї необхідність краще старатися, щоб отримати бажану винагороду.

4. Допомагайте дитині зрозуміти, що вона вже доросла

Підкріплюйте почуття відповідальності дитини, покладаючи на неї хатні обов'язки в міру дорослішання. Призначайте їй відповідну роботу, і якщо при цьому вона ставить запитання, чому повинна робити те або інше, відповідайте: «Ти вже доросла, і я сподіваюся, що ти станеш хорошою помічницею нам з татом (нам з мамою)».

5. Давайте дитині можливість для відповідальних учинків

Дайте дитині список господарських робіт. Так вона зможе вибрати для себе обов'язки й подумає над тим, як їх правильно виконати. Це дозволить дитині відчути відповідальність і підвищить її самооцінку. Поясніть, як треба виконувати ту чи іншу роботу й те, яку роботу ви приготували для дитини, дайте їй час на виконання, розкажіть про наслідки за невиконання взагалі чи за несумлінне виконання своєї роботи. Потім дозвольте малюку взятися за роботу й після закінчення дайте свою делікатну оцінку виконаному.

6. Не поспішайте допомагати дитині

Намагайтесь не «склеювати черепки», коли ваші діти переживають наслідки власного поганого рішення. Якщо дитина відмовляється їсти те, що ви приготували на вечерю, хоче чогось іншого, скажіть, що це все, що у вас є. Якщо вона не їсть, поставте тарілку в холодильник. Потім, коли о 10 годині вечора у своїй кімнаті дитина почне скаржитись вам на те, що голодна, скажіть, що вона може з'їсти свою вечерю, яку ви залишили в холодильнику. Після того як дитина кілька разів засне голодною, вона зрозуміє, що краще їсти те, що приготувала мама.

7. Дозволяйте дитині допомагати вам

Як навчити дитину бути відповідальною? Поясніть їй, що вона може зробити дуже багато, щоб допомогти вам. Якщо виконання домашніх обов’язків вас виснажує, не показуйте свої емоції малюку. Краще посміхніться й попросіть його допомогти. Перетворюючи відповідальність на веселу командну роботу, ви допомагаєте дитині швидше освоїти її. Ви також учите її піклуватися про себе та брати на себе відповідальність за власне життя.

8. Будьте зразком для наслідування

Кращий спосіб спонукати дітей приймати на себе відповідальність полягає в тому, щоб самим нести відповідальність і демонструвати це на власному прикладі. Покажіть їм, як ви складаєте свої речі, коли приходите додому, прибираєте за собою й визнаєте свої помилки.

9. Давайте дитині завдання, які відповідають її віку

Давайте малюку відповідні його віку завдання, з якими він може впоратися. Шестирічна дитина може самостійно заправляти своє ліжко, обполіскувати посуд і навіть пилососити. Порозмовляйте з підлітком про те, що йому потрібно для школи, допоможіть йому розпланувати домашню роботу або попросіть вести календар з урахуванням свого розкладу.

10. Допоможіть дитині усвідомити таке поняття, як «пріоритет»

Ваша дитина хоче грати весь день і ніч, але вона повинна розуміти, що відповідальність у житті на першому місці. Якщо малюк питає: «Чи можу я пограти з друзями?», ви повинні пояснити йому, що спочатку він повинен прибрати після себе. Коли ви це вимовляєте, будьте доброзичливими, але непохитними. Ви можете сказати малюку, що вам хочеться дивитись телевізор, але спочатку ви повинні вимити посуд. Так ви продемонструєте дитині, що вмієте розставляти пріоритети.

11. Намагайтеся не критикувати дитину

Будьте терплячими, коли ваша дитина забуває робити щось правильно. Занадто багато нотацій і покарань усе одно не допоможуть. Коли щось не вдається, ставтесь до цього з гумором. Можна навіть додати нотку бешкетництва, щоби зробити процес навчання відповідальності кумедним. Якщо дитина щось забуває або втрачає, спитайте в неї у смішний манері: «Мають, усі наші шкарпетки зберігаються в банку, так?». Потім спитайте в малюка, куди він насправді повинен віднести свої шкарпетки, дозвольте йому відповісти, але підтримуйте при цьому невимушену атмосферу.

12. Заохочуйте позитивну манеру мови

Перетворюйте все, що відбувається, на позитив. Замість того щоб казати дитині про те, що вона не отримає й чого не відбудеться, зробіть навпаки. Скажіть малюку, що коли він зробить щось правильно, то отримає щось цікаве. Якщо ваша дитина просить вас про щось, скажіть їй, що ви дасте те, що вона просить, коли вона виконає свою роботу по господарству.

Застереження: уникайте використовувати цей метод в якості хабара. Наприклад, не кажіть малюку, що коли він виконає свою роботу, ви відведете його в кафе. Занадто велика винагорода згодом знецінюється.

13. Озбройте дитину інструментами, необхідними для відповідальності

Полегшуйте дитині завдання нести відповідальність, надаючи їй інструменти, необхідні для самодисципліни. Якщо ви хочете, щоб малюк вчасно прокидався, забезпечте його справним будильником. Якщо ви хочете бачити порядок на його робочому столі, переконайтеся, що в дитини є речі для канцелярського приладдя та папки. Забезпечте його блокнотами, утримувачами та швидкозшивачами. Дайте дитині тижневик, щоб вона записувала туди дати виконання шкільних завдань і домашніх справ.

Купіть необхідні матеріали й дозвольте дитині самій вирішити, як їх використовувати у своїх інтересах. Просто дайте їй інструменти, і нехай вона сама організує свою роботу. Можна також розглянути варіант купівлі наручного годинника. Скажіть дитині, коли вона повинна прийти додому та дайте годинник в якості інструменту, який допоможе їй не спізнюватись.

З повагою  вчитель